Вища кваліфікаційна комісія суддів України у пленарному складі:
головуючого – Андрія ПАСІЧНИКА,
членів Комісії: Михайла БОГОНОСА, Людмили ВОЛКОВОЇ, Ярослава ДУХА, Романа КИДИСЮКА, Надії КОБЕЦЬКОЇ, Ігоря КУШНІРА (доповідач), Володимира ЛУГАНСЬКОГО, Руслана МЕЛЬНИКА, Олексія ОМЕЛЬЯНА, Романа САБОДАША, Руслана СИДОРОВИЧА, Сергія ЧУМАКА, Галини ШЕВЧУК,
за участі:
кандидата на посаду судді апеляційного загального суду Олексія Зінченка,
представника Громадської ради доброчесності Антона Зелінського,
розглянувши питання про підтвердження здатності кандидата на посаду судді Зінченка Олексія Володимировича здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами),
встановила:
Джерела права та їх застосування.
Відповідно до частини третьої статті 127 Конституції України на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою. Законом можуть бути передбачені додаткові вимоги для призначення на посаду судді.
Частиною першою статті 69 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон) визначено, що на посаду судді може бути призначений громадянин України, не молодший тридцяти та не старший шістдесяти п’яти років, який має вищу юридичну освіту і стаж професійної діяльності у сфері права щонайменше п’ять років, є компетентним, доброчесним та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
Статтею 28 Закону передбачено, що суддею апеляційного суду може бути особа, яка відповідає вимогам до кандидатів на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя в апеляційному суді, а також відповідає одній із таких вимог:
1) має стаж роботи на посаді судді не менше п’яти років;
2) має науковий ступінь у сфері права та стаж наукової роботи у сфері права щонайменше сім років;
3) має досвід професійної діяльності адвоката, у тому числі щодо здійснення представництва в суді та/або захисту від кримінального обвинувачення, щонайменше сім років;
4) має сукупний стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) відповідно до вимог, визначених пунктами 1–3 цієї частини, щонайменше сім років.
Пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону встановлено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду чи суддів Верховного Суду на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 Закону.
Згідно з частиною другою статті 79-3 Закону в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону.
Частинами першою та другою статті 83 Закону встановлено, що кваліфікаційне оцінювання проводиться Комісією з метою визначення здатності кандидата на посаду судді здійснювати правосуддя у відповідному суді за визначеними законом критеріями. Критеріями кваліфікаційного оцінювання є: 1) компетентність (професійна, особиста, соціальна тощо); 2) професійна етика; 3) доброчесність.
Відповідно до частини п’ятої статті 83 Закону порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.
Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 20/зп-25 затверджено Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення (далі – Положення).
Пунктами 1.1 та 1.4 розділу 1 Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення передбачено, що кваліфікаційне оцінювання – це встановлена законом та Положенням процедура визначення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді за критеріями компетентності (професійна, особиста, соціальна), доброчесності та професійної етики. Основними принципами кваліфікаційного оцінювання є автономність, запобігання конфлікту інтересів, об’єктивність, неупередженість, прозорість, публічність, рівність умов для суддів (кандидатів на посаду судді).
Відповідно до частини першої статті 88 Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює мотивоване рішення про підтвердження або непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді. Якщо Громадська рада доброчесності (далі – ГРД) у своєму висновку встановила, що суддя (кандидат на посаду судді) не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, Вища кваліфікаційна комісія суддів України може ухвалити вмотивоване рішення про підтвердження здатності такого судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді лише у разі, якщо таке рішення підтримане двома третинами голосів призначених членів Комісії, але не менше ніж дев’ятьма голосами.
Інформація про кар’єру кандидата та його участь у конкурсі.
Зінченко Олексій Володимирович, дата народження – _____________ року, громадянин України.
У 2005 році Зінченко О.В. закінчив Національну юридичну академію України імені Ярослава Мудрого, отримав вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобув кваліфікацію юриста (диплом спеціаліста серія ХА № 27417078 від 30 червня 2005 року).
Наукового ступеня та вченого звання кандидат не має.
Трудову діяльність кандидат розпочав на посаді маркетолога (з 07 червня 1999 року до 31 серпня 1999 року) та юрисконсульта у Відкритому акціонерному товаристві «Харківський завод «Оргтехніка» (з 14 березня 2001 року до 31 липня 2001 року). Працював юрисконсультом у Кадровому агентстві асоціації підприємств «БЛОК» (з 01 серпня 2001 року до 31 грудня 2001 року), юрисконсультом Відкритого акціонерного товариства «Харківський завод «Оргтехніка» (з 02 січня 2002 року до 24 жовтня 2005 року), головним спеціалістом Територіального управління Державної судової адміністрації у Харківській області (з 25 жовтня 2005 року до 15 листопада 2006 року), секретарем судового засідання Харківського апеляційного адміністративного суду (з 21 листопада 2006 року до 01 січня 2007 року), помічником судді Харківського апеляційного адміністративного суду (з 02 січня 2007 року до 04 червня 2007 року), помічником заступника голови суду Харківського апеляційного адміністративного суду (з 05 червня 2007 року до 14 січня 2009 року), радником голови Харківського апеляційного адміністративного суду (з 15 січня 2009 року до 03 січня 2011 року), заступником начальника відділу документального забезпечення та звернення громадян Харківського апеляційного адміністративного суду (з 04 січня 2011 року до 03 березня 2012 року).
Указом Президента України від 10 лютого 2012 року № 83/2012 Зінченка О.В. призначено на посаду судді Люботинського міського суду Харківської області строком на п’ять років.
Указом Президента України від 17 травня 2019 року № 239/2019 кандидата призначено на посаду судді Люботинського міського суду Харківської області.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 27 березня 2025 року № 645/0/15-25 суддя Люботинського міського суду Харківської області Зінченко О.В. відряджений до Дзержинського районного суду міста Харкова для здійснення правосуддя строком на 1 (один) рік із 07 квітня 2025 року.
Рішенням Вищої ради правосуддя від 03 березня 2026 року № 319/0/15-26 продовжено на 1 (один) рік строк відрядження судді Люботинського міського суду Харківської області Зінченка О.В. до Шевченківського районного суду міста Харкова для здійснення правосуддя із 07 квітня 2026 року.
Адміністративних посад суддя Зінченко О.В. не займав.
До інших органів суддівського самоврядування, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції Зінченко О.В. не обирався.
Рішенням Комісії від 20 жовтня 2017 року № 106/зп-17 призначено кваліфікаційне оцінювання 999 суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, зокрема судді Люботинського міського суду Харківської області Зінченка О.В.
Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 09 листопада 2018 року № 1959/ко-18 визначено, що суддя Люботинського міського суду Харківської області Зінченко О.В. за результатами кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді набрав 762,375 бала, та визнаний таким, що відповідає займаній посаді.
Рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах (далі – Конкурс).
До Комісії у встановлений строк із заявою про участь у Конкурсі звернувся Зінченко О.В. як особа, яка відповідає вимогам, визначеним пунктом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі – Закон), тобто має стаж роботи на посаді судді не менше 5 років.
Рішенням Комісії від 14 березня 2024 року № 189/ас-24 Зінченка О.В. допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.
Рішенням Комісії від 23 жовтня 2024 року № 323/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного загального суду в межах Конкурсу. Зінченка О.В. допущено до другого етапу кваліфікаційного іспиту – тестування когнітивних здібностей.
Рішенням Комісії від 20 січня 2025 року № 16/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей. Зінченка О.В. допущено до третього етапу кваліфікаційного іспиту – виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного загального суду (кримінальна спеціалізація).
Рішенням Комісії від 17 квітня 2025 року № 89/зп-25 затверджено декодовані результати виконання практичного завдання та загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу. Зінченка О.В. допущено до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди».
Рішенням Комісії від 30 липня 2025 року № 143/зп-25 визначено, що другий етап «Дослідження досьє та проведення співбесіди» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів Харківського апеляційного суду проводить постійна колегія № 5 Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Відповідно до цього ж рішення здійснено повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів апеляційних загальних судів у межах Конкурсу.
Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 27 грудня 2023 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Гацелюка В.О.
Рішенням Комісії від 30 липня 2025 року № 143/зп-25 здійснено повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів Харківського апеляційного суду між членами колегії № 5 Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 01 серпня 2025 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Духа Я.М.
Рішенням Комісії від 08 жовтня 2025 року № 186/зп-25 здійснено повторний автоматизований розподіл справ (документів) кандидатів на посади суддів Харківського апеляційного суду між членами колегії № 5 Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Згідно з протоколом повторного розподілу між членами Комісії від 08 жовтня 2025 року доповідачем у справі визначено члена Комісії Кушніра І.В.
Пунктом 3 частини четвертої статті 79-3 Закону передбачено, що в межах конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду, Вищого спеціалізованого суду або судді Верховного Суду Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить спеціальну перевірку стосовно кандидатів на посаду судді, допущених до етапу дослідження досьє та проведення співбесіди кваліфікаційного оцінювання, відповідно до статті 75 Закону. Результати спеціальної перевірки враховуються при ухваленні рішення Комісії за результатами кваліфікаційного оцінювання.
За результатами спеціальної перевірки Зінченка О.В. уповноваженими працівниками секретаріату Комісії складено довідку від 02 жовтня 2025 року № 21.2-544/25.
Запити про надання відомостей стосовно кандидата надіслано до Державної судової адміністрації України, Міністерства охорони здоров’я України, Міністерства освіти і науки України, Міністерства юстиції України, Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), Національного агентства з питань запобігання корупції, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України, Харківського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Із наданих на запит Комісії відповідей не отримано інформації, що перешкоджає Зінченку О.В. зайняттю посади, яка передбачає зайняття відповідального або особливо відповідального становища, та посади з підвищеним корупційним ризиком.
На адресу Комісії 23 березня 2026 року надійшов висновок ГРД про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики стосовно кандидата на посаду судді Зінченка О.В.
На спростування висновку ГРД кандидатом Зінченком О.В. надано пояснення.
Комісією у складі колегії 07 квітня 2026 року проведено співбесіду із кандидатом Зінченком О.В. досліджено матеріали його досьє, зокрема висновок ГРД, усні та письмові пояснення, загальновідому та загальнодоступну інформацію щодо кандидата, а також інші обставини, документи та матеріали.
Відповідно до рішення Комісії від 07 квітня 2026 року № 126/ас-26 за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Зінченко О.В. набрав 685,6 бала.
У вказаному рішенні обґрунтовано кількість набраних балів за результатами оцінювання відповідності кандидата на посаду судді за визначеними законом критеріями. За результатами складеного кваліфікаційного іспиту Зінченко О.В. набрав 350,6 бала; за критерієм особистої компетентності – 39,25 бала; за критерієм соціальної компетентності – 40,75 бала; за критеріями доброчесності та професійної етики – 255 балів.
Таким чином, за результатами проходження процедури кваліфікаційного оцінювання кандидат на посаду судді апеляційного загального суду Зінченко О.В. набрав 685,6 бала, що становить більше 75 відсотків від суми максимально можливих балів за результатами кваліфікаційного оцінювання всіх критеріїв.
Зміст висновку Громадської ради доброчесності.
ГРД 22 березня 2026 року затвердила висновок про невідповідність кандидата на посаду судді Зінченка О.В. критеріям доброчесності та професійної етики.
У пункті 1 висновку ГРД звернула увагу на те, що кандидат відвідував тимчасово окуповані території України та територію російської федерації після початку агресії без нагальної потреби, тобто за відсутності критичних та/або невідкладних життєво необхідних обставин, які неможливо усунути в інший спосіб, ніж особистою присутністю на цих територіях, попри загрозу безпеці власній, близьких осіб та національній безпеці України.
Також ГРД наголосила, що 28 вересня 2014 року кандидат повернувся на територію України потягом сполученням «Сімферополь–Мінськ» через пункт пропуску № 412. Дані щодо виїзду кандидата з України в напрямку тимчасово окупованої Автономної Республіки Крим у матеріалах досьє відсутні.
Крім того, у пункті 2 висновку зазначено, що кандидат неодноразово був стороною або фактичним вигодонабувачем правочинів з ознаками удаваності або із ціною, що суттєво відрізняється від ринкової, що в сукупності викликає у звичайної розсудливої людини обґрунтований сумнів щодо відповідності його поведінки стандартам доброчесності та етики судді.
У пункті 2.1 висновку ГРД вказує, що в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у кандидата за 2014–2018 роки задекларовано легковий автомобіль Нісан «КАШКАЙ» 2010 року випуску. У декларації за 2014 рік цей автомобіль відображено як власність кандидата, а починаючи з декларації за 2015 рік як власність його дружини (на той момент), дата набуття права власності 15 квітня 2015 року, задекларована вартість 80 000 грн.
Пояснюючи ГРД обставини набуття цього майна, кандидат зазначив:
«Автомобіль Нісан «КАШКАЙ» 2010 року випуску у 2014 році (точну дату не пам’ятаю) був проданий мені батьком моєї на той час дружини ОСОБА_1, згідно з угодою укладеною в Сервісному центрі МВС в Харківській області. Вартість була визначена ним особисто. Укладення угоди саме в такому вигляді відповідало вимогам законодавства».
У зв’язку з наведеними поясненнями у ГРД виникли такі запитання.
По-перше, кандидат стверджує, що автомобіль придбавався особисто ним («продано мені»), тоді як декларація фіксує право власності у дружини кандидата. Зазначена розбіжність потребує пояснення.
По-друге, кандидат вказує 2014 рік як рік укладення угоди, тоді як декларація фіксує дату набуття права власності 15 квітня 2015 року. Ця невідповідність також залишається без пояснення. Ймовірно, у 2015 році автомобіль був перереєстрований на дружину кандидата.
По-третє, задекларована вартість – 80 000 грн на дату набуття права власності (15 квітня 2015 року) за офіційним курсом НБУ, що у квітні 2015 року становив близько 21–23 грн за дол. США, становила приблизно 3 500 – 3 800 дол. США.
Зазначені вище факти, на думку ГРД, свідчать про те, що ймовірно суддя, навмисно занизив вартість майна.
Стосовно відчуження суддею акцій Публічного акціонерного товариства «Харківський завод «Оргтехніка» у пункті 2.2 висновку ГРД вказує, що до 2016 року кандидат був власником 5 030 простих іменних акцій цього товариства загальною номінальною вартістю 301 800 грн, придбаних ним ще до призначення на посаду. Після призначення, з’ясувавши наявність обмежень, встановлених статтею 36 Закону України «Про запобігання корупції», кандидат прийняв рішення про відчуження акцій через їх продаж батьку за договором купівлі-продажу цінних паперів від 06 жовтня 2016 року № БВ16-0610-1/1, укладеним за посередництвом Товариства з обмеженою відповідальністю «НР «АВЕРС».
Договірна вартість акцій була визначена сторонами на рівні 5 030 грн (по 1 грн за акцію), що становить близько 1,67% від їх номінальної вартості. Відповідно до статті 170.2 Податкового кодексу України базою оподаткування при продажу цінних паперів є не ціна продажу, а інвестиційний прибуток — позитивна різниця між ціною продажу та документально підтвердженими витратами на їх придбання. Оскільки акції придбавались суддею за ціною, що очевидно перевищує 1 грн за одиницю, фінансовий результат такої операції є від’ємним (інвестиційний збиток), а отже, об’єкта оподаткування в цій угоді фактично не виникло.
З правової точки зору продаж акцій за ціною, що становить незначну частку від їх реальної вартості, між батьком і сином містить ознаки удаваного правочину в розумінні статті 235 Цивільного кодексу України – угоди, що приховує інший правочин, а саме дарування. Зі змісту пояснень кандидата прямо випливає, що метою угоди було не отримання економічної вигоди та не ухилення від оподаткування, а виконання вимог антикорупційного законодавства у спосіб, який кандидат вважав для себе найзручнішим.
Відсутність умислу на отримання неправомірної вигоди або приховування активів підтверджується і тим, що угода була укладена через ліцензованого брокера.
ГРД враховує, що наявні матеріали не дають підстав стверджувати про умисел на приховування активів чи ухилення від оподаткування. Водночас сам факт використання суддею удаваного правочину має бути врахований під час оцінювання.
У пункті 2.3 висновку ГРД вказує, шо у грудні 2020 року батьки кандидата уклали договір купівлі-продажу квартири у місті Харкові (загальна площа 156,2 кв.м) з колишньою дружиною кандидата ОСОБА_2. Ціна угоди за наданим кандидатом договором становила 50 000 дол. США. Того ж року кандидат розпочав декларувати зазначену квартиру як місце свого фактичного проживання на підставі права безоплатного користування.
Зазначена угода викликала у ГРД сумніви з кількох підстав.
По-перше, на думку ГРД, задекларована ціна – 50 000 дол. США за квартиру площею 156,2 кв.м. у центрі Харкова (АДРЕСА_1) – є суттєво заниженою порівняно з ринковою.
По-друге, відповідно до декларації колишньої дружини кандидата станом на 01 червня 2020 року у неї були відсутні будь-які грошові заощадження. За таких обставин можливість сплатити 50 000 дол. США за договором купівлі-продажу викликає обґрунтовані сумніви.
По-третє, фактичним вигодонабувачем угоди є сам кандидат, який з 2020 року проживає в зазначеній квартирі на підставі права безоплатного користування, попри те, що стверджує про свою неучасть в угоді.
Наведені обставини дають підстави вважати, що укладений договір купівлі-продажу є удаваним правочином, який фактично прикриває безоплатне відчуження майна – тобто дарування. Сторони угоди не перебувають у відносинах першого ступеня споріднення (батьки кандидата та його колишня дружина), що відповідно до статті 174 Податкового кодексу України передбачало б сплату податку на доходи фізичних осіб за ставкою 5% та військового збору 1,5% від вартості майна. Оформлення правочину як договору купівлі-продажу майна, що перебувало у власності більше трьох років, натомість звільняло продавця від сплати ПДФО (залишався лише військовий збір у розмірі 1,5%), що могло призвести до зменшення податкових зобов’язань приблизно на 5% від вартості майна.
Таким чином, на думку ГРД, зазначений епізод є черговим прикладом укладення угоди щодо майна, яким безпосередньо користується кандидат, із формальним визначенням ціни, що не відповідає ринковій.
Крім того, ГРД надала Комісії інформацію, яка сама по собі не стала підставою для висновку, але потребує пояснень кандидата.
Розгляд Комісією у пленарному складі питання про підтвердження або непідтвердження здатності кандидата здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями доброчесності та професійної етики.
Комісією у пленарному складі 20 травня 2026 року проведено співбесіду з кандидатом.
Під час співбесіди кандидат Зінченко О.В. надав пояснення стосовно обставин, викладених у висновку ГРД, аналогічні поясненням, наданим під час співбесіди з Комісією у складі колегії.
Стосовно поїздок на територію російської федерації кандидат пояснив, що це були дві короткострокові поїздки на прохання його батьків, які просили їх супроводжувати у зв’язку з поганим станом здоров’я, а саме:16 серпня 2014 року через пункт пропуску № 372 (виїзд о 08:35, повернення о 14:17) та 06 вересня 2014 року через той самий пункт пропуску (виїзд о 09:28, повернення о 14:00); під час другої поїздки кордон також перетинала дружина кандидата — ОСОБА_2. Хвилюючись за здоров’я батьків, кандидат погодився їх супроводжувати, однак надалі таких дій не вчиняв та попросив батьків утриматись від поїздок. Усвідомивши, що вчинення таких дій є недопустимим, кандидат прийняв рішення про неможливість здійснювати такі подорожі та протягом одинадцяти років не робив цього.
На запитання членів Комісії щодо мети відвідування території російської федерації кандидат пояснив, що батьки відвідували лікарів для отримання консультації, у зв’язку з чим дані поїздки були короткочасними.
Крім того, члени Комісії зауважили, що кандидат, надаючи пояснення на запит Комісії та на звернення ГРД стосовно даного питання, вказав: «У 2014 році мною були здійснені короткочасні виїзди (наскільки я пам’ятаю, він був один) до Белгородської області разом із моїми батьками, які відвідували своїх друзів».
Таким чином, пояснення надані кандидатом на звернення ГРД та під час засідання Комісії у пленарному складі різняться між собою.
Стосовно цих обставин кандидат пояснив, що у нього був малий проміжок часу, у зв’язку з чим він в повній мірі не висвітив обставин з даного питання. Крім того, вказав, що його мати є професійним лікарем та відвідувала своїх друзів – колег у Белгородській області для отримання консультації. Особисто кандидат участі у лікування батьків не приймав, тільки на їх прохання привіз на консультацію до Белгородської області та повернув додому.
ІНФОРМАЦІЯ З ОБМЕЖЕНИ ДОСТУПОМ, ЧАСТИНА СПІВБЕСІДИ ПРОВОДИЛАСЯ В ЗАКРИТОМУ РЕЖИМІ.
Також ГРД зазначає, що кандидат неодноразово був стороною або фактичним вигодонабувачем правочинів з ознаками удаваності або із вартістю, що суттєво відрізняється від ринкової.
У пункті 2.1 висновку ГРД вказує, що в деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у кандидата за 2014–2018 роки задекларовано легковий автомобіль Нісан «КАШКАЙ» 2010 року випуску. У декларації за 2014 рік цей автомобіль відображено як власність кандидата, починаючи з декларації за 2015 рік як власність його дружини (на той момент), дата набуття права власності 15 квітня 2015 року, задекларована вартість 80 000 грн.
Стосовно сумнівів ГРД з приводу даного питання кандидат пояснив, що даний автомобіль був придбаний батьком його дружини за кредитні кошти і використовувався ним до 2014 року самостійно, на кандидата було укладено довіреність. У 2014 році ІНФОРМАЦІЯ_1 після чого автомобіль був їм переданий. У 2015 році автомобіль проданий на той час дружині кандидата безпосередньо її батьком за ціною їм визначеною.
Проте, як встановлено Комісією, фактично в декларації за 2014 рік цей автомобіль зареєстрований кандидатом на праві безкоштовного користування.
У поясненнях на висновок ГРД та під час засідання колегії Зінченко О.В. зауважив, що ним помилково зазначено, що даний автомобіль був у нього на праві власності у 2014 році.
Стосовно відчуження акцій Публічного акціонерного товариства «Харківський завод «Оргтехніка» вказаних у пункті 2.2 висновку ГРД кандидат пояснив, що Публічне акціонерне товариство «Харківський завод «Оргтехніка»» – це підприємство, на якому його батько працює з 1990 року. Після приватизації на початку 90 років підприємство було реорганізоване в акціонерне товариство та акції були розподілені між працівниками невеликими частками. Таким чином, з того часу батьки почали формувати свою частку власності у вказаному товаристві. Станом на 2016 рік у батьків кандидата перебувало у власності більше 50 відсотків акцій. Як вказано в досьє кандидата, під час навчання він працював на цьому підприємстві, а також у продовж роботи в судовій системі він придбав частину акцій, яка становила 5,5 відсотків від загального розміру.
Він зазначив, що купівля цих акцій відбувалась до 2009 року.
З 2016 року внесено зміни до Закону, у зв’язку з чим після консультації з державним реєстратором Зінченком О.В. ухвалено рішення про передачу своєї частки батькам, оскільки вони володіли більш ніж 50 відсотками акцій.
Кандидат підтвердив Комісії, що метою угоди було не отримання економічної вигоди та ухилення від оподаткування, а виконання вимог антикорупційного законодавства у спосіб, який кандидат вважав для себе найзручнішим.
У пункті 2.3 висновку ГРД вказує, шо у грудні 2020 року батьки кандидата уклали договір купівлі-продажу квартири у місті Харкові (загальна площа 156,2 кв.м) з колишньою дружиною кандидата ОСОБА_2. Ціна угоди за наданим кандидатом договором становила 50 000 дол. США. Того ж року кандидат розпочав декларувати зазначену квартиру як місце свого фактичного проживання на підставі права безоплатного користування.
Стосовно сумнівів ГРД з приводу цього питання кандидат пояснив, що вказана квартира з’явилася у власності членів його родини в 1994 році – його дід у 1997 році подарував вказану квартиру матері кандидата.
Кандидат указує, що проживав у цій квартирі до 2008 року, потім напередодні одруження мешкав в іншій квартирі меншою площею, яка належала з середини 60 років членам його сім’ї, а саме батькам матері. Після розлучення в 2019 році колишня дружина тимчасово працювала у Києві, після повернення до Харкова постало питання забезпечення спільних дітей житлом.
Отже, батьки кандидата вирішили, що квартира більшою площею відійде колишній дружині з дітьми, у зв’язку з чим з останньою було укладено договір купівлі-продажу за фіксованою ціною, вказаною в договорі, за погодженням з колишньою дружиною та її батьками, а право власності на квартиру з меншою площею набув кандидат на підставі договору дарування.
Також він зазначає, що за результатами укладених угод нових об’єктів власності в його сім’ї не з’явилося.
Під час співбесіди в пленарному складі Комісії у члена ГРД виникло питання стосовно обставин, які стали однією з підстав для надання ГРД інформації та досліджувалась під час співбесіди у Комісії у складі колегії, а саме щодо виступу кандидата в складі «Асоціації розвитку суддівського самоврядування України» проти закону № 5068 «Про внесення зміні до деяких законів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисціплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя», який запроваджує відкриті конкурси на посади у Вищу раду правосуддя із залученням незалежних експертів із міжнародним досвідом до перевірки кандидатів на доброчесність.
Зінченко О.В. стосовно цих обставин пояснив, що з 2019 до 24 червня 2025 року був членом Громадської організації «Асоціація розвитку суддівського самоврядування України». У 2021 році кандидатом спільно із членами вказаної асоціації, а також низкою інших громадських організацій суддів було підписано звернення до Президента України щодо законопроєкту «Про внесення змін до деяких законів України щодо порядку обрання (призначення) на посади членів Вищої ради правосуддя та діяльності дисціплінарних інспекторів Вищої ради правосуддя» № 5068.
Свою особисту позицію щодо підтримання цих зауважень пояснює тим, що про невідповідність законопроєкта нормам як національного законодавства, так і міжнародним рекомендаціям було заявлено Головним науково-експертним управлінням Апарату Верховної Ради України, а також міжнародними партнерами, зокрема Венеційською комісією. Указує, що наявність правових прогалин у цьому законі могла б призвести до оскарження в Конституційному Суді України.
Крім того, кандидат звертає увагу Комісії на те, що відповідно до Висновку КРЄС № 25 «Про свободу вираження поглядів суддів» передбачена така можливість висловлювати свою позицію, у тому числі щодо законопроєктів, які стосуються судової влади.
Під час співбесіди у Комісії в пленарному складі не виникло будь-яких інших питань стосовно обставин, які стали підставою для надання ГРД інформації щодо кандидата, та були досліджені під час співбесіди у Комісії у складі колегії.
Дослідивши висновок ГРД та пояснення Зінченка О.В., урахувавши результати співбесіди з кандидатом, Комісія у пленарному складі не знаходить підстав для іншої оцінки обставин, викладених у висновку ГРД, ніж зазначеної в рішенні Комісії у складі колегії від 07 квітня 2026 року № 126/ас-26.
Крім того, інших суттєвих обставин, які могли б свідчити про невідповідність кандидата на посаду судді критеріям доброчесності та професійної етики за показниками «незалежність», «чесність», «неупередженість», «сумлінність», «непідкупність», «дотримання етичних норм і бездоганна поведінка у професійній діяльності та особистому житті», «законність джерел походження майна, відповідність рівня життя судді (кандидата на посаду судді) або членів його сім’ї задекларованим доходам, відповідність способу життя судді (кандидата на посаду судді) його статусу», Комісією у пленарному складі під час проведення співбесіди не встановлено.
Отже, Комісія у пленарному складі погоджується з висновками, викладеними в рішенні Комісії у складі колегії, щодо відповідності кандидата критеріям доброчесності та професійної етики.
За результатами голосування під час закритого обговорення за відповідними показниками Комісія у пленарному складі дійшла висновку, що кандидат підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді за критеріями доброчесності та професійної етики.
Відповідно до статей 79, 83–86, 88, 93, 101 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», Регламенту Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, Вища кваліфікаційна комісія суддів України тринадцятьма голосами «ЗА» та одним голосом «ПРОТИ»
вирішила:
визнати Зінченка Олексія Володимировича таким, що підтвердив здатність здійснювати правосуддя в апеляційному загальному суді.
Головуючий Андрій ПАСІЧНИК/ «ЗА»
Члени Комісії: Михайло БОГОНІС/ «ЗА»
Людмила ВОЛКОВА/ «ЗА»
Ярослав ДУХ/ «ЗА»
Роман КИДИСЮК/ «ЗА»
Надія КОБЕЦЬКА/ «ЗА»
Ігор КУШНІР/ «ЗА»
Володимир ЛУГАНСЬКИЙ/ «ЗА»
Руслан МЕЛЬНИК/ «ЗА»
Олексій ОМЕЛЬЯН/ «ЗА»
Роман САБОДАШ/ «ЗА»
Руслан СИДОРОВИЧ/ «ЗА»
Сергій ЧУМАК/ «ПРОТИ»
Галина ШЕВЧУК/ «ЗА»
